Небо

Дивлюся на небо та й думку гадаю,
Чому я несокіл, чому не літаю?
Чому мені, Боже, ти крильців не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав!
Далеко за хмари, подальше от світу,
Шукать собі долі, на горе прівіту
І ласки у зірок і сонця просиць,
У світі їх яснім все горе втопить;
Бо долі ще змалку здаюся не любий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба хто кохає нерідних дітей?
Кохаюся лихом, привіту не знаю,
І гірко, і марно свій вік коротаю,
І в горі спізнав я, що тільки одна,-
Далекиє небо,- моя сторона.
І на світі гірко; як стане ще гірше,
Я очі на нубо, мені весиліше!
І в думах забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.
Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я землю б покинув і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув,
І в хмарах навіки од світа вторнув!