Цуцик

Раз на вікні у панському будинку
Патлатий Цуцик спочивав;
То ляже на бочок, то догори на спину,
Або на лапки морду клав.
Якраз проти вікна, звичайно під парканом,
Дворний пес Бровко лежав
І думав:"Бач, яким він паном,
Ледачий Цуцик, став".
"Промовив той,- аж злякався....
Ну, як же ти там поживаєш?"
"Нащо питать! Либонь не знаєш
Собачого життя мого?-
Сказав Бровко.- Далеко до твого...
Живу собі, бо треба жити;
Двір стережу і день, і ніч;
Не так, як ти, панич;
Хлисний помий, коли дадуть;
А якне влад загавкаєш на пана,
То щей під боки натовчуть.
Жаль!- каще цуцик,- що ж робити!
Буває всяк.

Заповіт

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори-
Все покину і полину
До самого Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражую злою кровю
Волю окропіте.
І мене в семї великій,
В семї вольній, новій,
Не забутьте помянути
Незлим тихим словом.

Рибалка

Вода шумить!.. вода гуляє!..
На березі Рибалка молоденький
На поплавець глядить і промовля:
"Ловіться, рибочки, великі і маленькі!"
Що рибка смик - то серце тьох!
Чи тугу, чи то переполох,
Чи то коханнячко?.. не зна він - а сумує!
Сумує він,- аж реве,
Аж ось гуде,- і хвиля утіхає!..
Аж - гульк!.. з води дівчинонька пливе.
І косу зчісує, і брівками моргає!..
Вона й могра, вона й співа:
"Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький,
На зрадний гак ні щукі, ні лина!..
На що ти нівечиш мій рід і плід любенький?

Не мої ноги

Серед лісу, серед гаю
У неділешній обід
Заснув мужик у чоботях,
Прокинувся без чобіт.
Прокинувся, протер очі,
Разів кілька позіхнув,
Разів кілька босі ноги
З подивлінням повернув.
"Не мої се, каже, ноги;
Присягаю на чім світ,
Бо мої в чоботях були,
А сі босі, без чобіт".

Вовки

"Чого, жидку, так збілів?
Що з тобою сталось?"
"Ах! за мною через став
Аж сто вовків гналось!"
"Бог з тобою!... Сто вовків?
Та б село почуло!"
"Та воно пак і не сто,
А пятдесят було!"
"Та йпятдесят диво в нас.. .
Дe б їх стілько взялось?"
"Ну, Іванцю! Нехай так,
Але десять гналось!"
"Та і десять не було!
Знать, їден усього?"
"А як їден? Аби вовк!..
Страшно і їдного!"
"А може, то і не вовк?"
"А що то ходило?
Таке сиве та мале,
А хвостик як шило..."

Рак

Забажав раз німець рака-
Не вміє назвати,
Закликає хресиянина,
Давай мудрувати:
"Вгадай,-каже, што мой хочет?"
"Та ні, не вгадаю!
"Нога многа, уса довга...
Снаєш?" - "Ні не знаю".
"Как не снаєш? сам он малий,
Кафтан на ньом рясний,
Как не сварєн - кафтан чорний,
А как сварєн - красний...
А што,- каже,- угадаєш?"
- " Та ні, не попаду!"
"Та у нього шийка шльоп-шльоп,
А перед із заду!"
"Чи не рака?" - "Рака, рака!"
"Богдай же вас, пане!
Найшли ж ви наших раків
Німець каптани!"

Україна

Зійшло сонце; Україна-
Де палала, тіла,
А де шляхта, запешися,
У будинках мліла.
Скрізь по селах шибениці:
Навішано трупу-
Тілько страшних, а так шляхта-
Купою на купі.
На улицях, на розпуттях
Собаки,ворони
Гризуть шляхту, клюють очі;
Ніхто не боронить.
Та й нікому: осталися
Діти та собаки,-
Жінки навіть з рогачами
Пішли в гайдамаки.

Соловей

Не щебечи, соловейку,
Під вікном близенько;

Не щебечи, малюсенький,

На зорі раненько.

Як затрьохкаєш, як свивнеш,

Неначе заграєш;

Так і б"єшся в грудях серце,

Душу роздираєш.

Як засвищеш голосніше,

А далі тихенько,-

Аж у душі похолоне,

Аж замре серденько.

Зовсім трошки перестанеш -

Лунь усюди піде;

Ти в темну ніч веселишся,

І як сонце зійде.

Указ

Їде козак дорогою,

Дівку надибає;

Вийняв папір з-за пазухи

Та її читає:

"І прочая, і прочая...

По сему указу

Козак должен кожну дівку

Цілувать поразу".

"Чуєш, дівко, що в указі?"

"Та чую, козаче".

І вже ж рада-то, псяюха,

Аж мало не скаче!

Ізліз козак, покріпився,

На коня сідає,

А дівчина підійнялась

Та ще забагає:

"А прилянься-но, козаче,

До того указу:

Чи нема там написано,

Щоб іще по разу?"

Вовк та ягня

На світі вже давно ведеться,

Що нижчий перед вищим гнеться,

А більший меншого кусає та ще б"є,

Затим що сила є....

Примір не довго б показати,

Та-цур йому! Нащо чіпать...

А щоб вкінці як-небуть поховать,
Я хочу вірша розказать.

У літку, саме серед дня,

Пустуючи, дурне ягня

Само забилося до річки-

Напитися водички.

Ну ось глядить неначе вовк,

Чи він чи ні.

А вовк, неначе комісар, кричить

"Нащо це ти, собачий сину,

Тут каламутиш беріг мій
Та квапиш ніс поганий свій

У чистою водицю?

Та я тобі за шкоду цю,

Крилаті фрази скажу.

Мірошник

Мірошнек мав хороший млин.
В хязяйстві не абищо він:
Про це гаразд усякий знає,
Хто хлібець має.
Млин у мірошника був водяний.
Мірошних той Хомою звався,
І був він чоловік такий,
Що негаразд за діло брався;
А інший раз
Буває дорогийі час.

Холодно

Сидить голий циганчук,
Аж мало не плаче.
-"Тату!-каже,-холодно!
Зуб до зуба скаче".
А той йому поясок:"
Та на!не журися!
Коли тобі холодно,
То підпережися".

Подготовка к уроку литературы

При подготовке домашнего задания по литературе тексты желательно перечитать и записать крылатые выражения, удачные высказывания, непонятные слова ─ все, что вызывает ваш читательский интерес или сомнение.

Плач Ярославни

В путивлі граді вранці рано
Співає-плаче Ярославна,
Як та зузуленька кує,
словами жалю додає:
"Полечу,-каже,-зигницею,
Тією чайкою-водовецею,
Та понад Доном пролечу,
Рукав бобровий умочу
В річці Каялі,і на тілі,
На княжімбілім,помарнілім
Омию кров суху,отру
Глибокі тяжкі рани"

З Давидових псамлів

Блаженний муж на лукаву
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.