В путивлі граді вранці раноСпіває-плаче Ярославна,
Як та зузуленька кує,
словами жалю додає:
"Полечу,-каже,-зигницею,
Тією чайкою-водовецею,
Та понад Доном пролечу,
Рукав бобровий умочу
В річці Каялі,і на тілі,
На княжімбілім,помарнілім
Омию кров суху,отру
Глибокі тяжкі рани"
Комментариев нет:
Отправить комментарий