Не мої ноги

Серед лісу, серед гаю
У неділешній обід
Заснув мужик у чоботях,
Прокинувся без чобіт.
Прокинувся, протер очі,
Разів кілька позіхнув,
Разів кілька босі ноги
З подивлінням повернув.
"Не мої се, каже, ноги;
Присягаю на чім світ,
Бо мої в чоботях були,
А сі босі, без чобіт".

Вовки

"Чого, жидку, так збілів?
Що з тобою сталось?"
"Ах! за мною через став
Аж сто вовків гналось!"
"Бог з тобою!... Сто вовків?
Та б село почуло!"
"Та воно пак і не сто,
А пятдесят було!"
"Та йпятдесят диво в нас.. .
Дe б їх стілько взялось?"
"Ну, Іванцю! Нехай так,
Але десять гналось!"
"Та і десять не було!
Знать, їден усього?"
"А як їден? Аби вовк!..
Страшно і їдного!"
"А може, то і не вовк?"
"А що то ходило?
Таке сиве та мале,
А хвостик як шило..."

Рак

Забажав раз німець рака-
Не вміє назвати,
Закликає хресиянина,
Давай мудрувати:
"Вгадай,-каже, што мой хочет?"
"Та ні, не вгадаю!
"Нога многа, уса довга...
Снаєш?" - "Ні не знаю".
"Как не снаєш? сам он малий,
Кафтан на ньом рясний,
Как не сварєн - кафтан чорний,
А как сварєн - красний...
А што,- каже,- угадаєш?"
- " Та ні, не попаду!"
"Та у нього шийка шльоп-шльоп,
А перед із заду!"
"Чи не рака?" - "Рака, рака!"
"Богдай же вас, пане!
Найшли ж ви наших раків
Німець каптани!"