Цуцик

Раз на вікні у панському будинку
Патлатий Цуцик спочивав;
То ляже на бочок, то догори на спину,
Або на лапки морду клав.
Якраз проти вікна, звичайно під парканом,
Дворний пес Бровко лежав
І думав:"Бач, яким він паном,
Ледачий Цуцик, став".
"Промовив той,- аж злякався....
Ну, як же ти там поживаєш?"
"Нащо питать! Либонь не знаєш
Собачого життя мого?-
Сказав Бровко.- Далеко до твого...
Живу собі, бо треба жити;
Двір стережу і день, і ніч;
Не так, як ти, панич;
Хлисний помий, коли дадуть;
А якне влад загавкаєш на пана,
То щей під боки натовчуть.
Жаль!- каще цуцик,- що ж робити!
Буває всяк.