Садок вишневий коло хати

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Семя вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тільки дівчата
Та соловейко не затих.

Іван Підкова

Було колись- в Україні
Ревіли грамати;
Було колись- запорожці
Вміли панувати.
І славу, і волю;
Минулося- осталися
Могили на волі
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацьке біле тіло,
В китайку повите.
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.

Великий льох

Як сніг, три пташечки летіли
Через Суботове і сіли
На похованому хресті
На старій церкві. "Бог просить:
Ми тепер душі, а не люди.
А відціля видніше буде,
Я той розкопуватимуть льох.
Коли б вже швидше розкопали,
Тойді б у рай нас повпускали,
Бо так сказав Петрові Бог:
"Тойді у рай їх повпускаєш,
Як все москаль позабирає,
Як розкопа великий льох".

Рибалка

Вода шумить!.. вода гуля!..
На березі Рибалка молоденький
На поплавець глядить і промовля:
"Ловіться, рибочки, великі і маленькі!"
Що рибалка смик- то серце тьох!
Серце Рибалоньки щось віщує:
Чи то тугу, чи то переполох,
Чи токоханнячко?.. не зна він- а сумує!
Сумує він,- аж щось реве,
Аж ось гуде,- і хвиля утікає!..
Аж- гульк!.. з води Дівчинонька пливе.
І косу зтішує, і брівками моргає!..
Вона й морга, вонв й співа:
"Гей, гей! не раді, Рибалко молоденький,
На здарний гак ні щуки, ні лина!..
На що ти нівечиш мій рід і пліт любенький?
Коли б ти знав, як Рибалкам
У морі жить із рибалками гарненько,
Ти б сам пірнув на дно линам
І парубоцькеє оддав би нам серденько.
Ти ж бачив сам, як в темну ніч
Блищать у нас зіроньки під водою;
Ходи ж до нас, покинь ти удкупріч,-
Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!
Зирни сюди!.. чи се ж вода?..
Се дзеркало,- глянь на свою вроду!..
Ой, я не зтим прийшла сюда,
Щоб намовлять з води на парубка невзгону!
Вода шумить!.. вода гуде..
І ніженьки по кісточки займає!..
Рибалка встав, Рибалка йде,
То спиниться, то впять все глибшунько пірнає!..
Вона морга, вона й співа...
Гульк!..
приснули на синім морі скалки!..
Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!..
І більше вже нігде не бачили Рибалку

Да вже ж весна, да вжеж красна

Да вже ж весна, да вжеж красна, із стріх вода капле,
Із стріх вода капле, із стріх вода капле.
Молодому козаченьку мандрівочка пахне,
Мандрівочка пахне, мандрівочка пахне.
Помандрував козаченько у чистоє поле,
У чистоє, у чистоє поле.
За ним біжить дівчинонька: "Вернися, соколе!
Вепнися , соколе! Вернися, соколе!"
"Хоч вернуся- забарюся, гордуєш ти мною,
Гордуєш ти мною, гордуєш ти мною.
Буде твоє гордування все перед тобою,
Все перед тобою, все перед тобою!"

Небо

Дивлюся на небо та й думку гадаю,
Чому я несокіл, чому не літаю?
Чому мені, Боже, ти крильців не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав!
Далеко за хмари, подальше от світу,
Шукать собі долі, на горе прівіту
І ласки у зірок і сонця просиць,
У світі їх яснім все горе втопить;
Бо долі ще змалку здаюся не любий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба хто кохає нерідних дітей?
Кохаюся лихом, привіту не знаю,
І гірко, і марно свій вік коротаю,
І в горі спізнав я, що тільки одна,-
Далекиє небо,- моя сторона.
І на світі гірко; як стане ще гірше,
Я очі на нубо, мені весиліше!
І в думах забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.
Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я землю б покинув і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув,
І в хмарах навіки од світа вторнув!

Молитва за Україну

Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни.
Волі і світу промінням
Ти їїосіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зростити.
Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки й щедрості
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю,
Дай йому долю,
Дай доброго світа.
Щастя дай, Боже, народу!
І многая, многая літа!